∞-0+∞
Алгоритм призначає Вам покарання. Чи вистачить у Вас спогадів, щоб замінити одну страту іншою?
Час проходження: 3-5 хв.
2 можливих кінці.
Гру розробляли:
Ana Notchman — тімлід, програмування, інтерфейс, спрайт;
Lecktor — автор ідеї, сценарист, фон;
」 qD Rot 「 — музика, звук.
⚠️ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО СВІТЛОЧУТЛИВІСТЬ ⚠️
Ця гра містить швидкі спалахи світла. Людям з епілепсією або іншими захворюваннями, пов'язаними зі світлочутливістю, рекомендується грати з обережністю.
Гра була створена в рамках Ukrainian Micro Visual Novel Jam №2 на рушії Godot 4.6. з використанням плагіну Dialogic 2 alpha 19.
Download
Install instructions
Щоб відкрити гру на MacOS потрібно запустити її через клієнт https://itch.io/app
Якщо на певному етапі гри у Вас чорний екран - це нормально, продовжуйте клікати.
Якщо ви не можете зрозуміти, як вийти на інший кінець - інколи вибір лежить у тому, щоб піти проти тексту;)
Comments
Log in with itch.io to leave a comment.
Коли мені було роки 3-4, на прогулянці з батьками я вперше побачив пам'ятник Жертвам Голодомору на Михайлівській площі. Сказати, що я був наляканий це нічого не сказати. Мати з пам'ятника неначе в той момент намагалась обійняти мене. Тягнула в мою сторону руки, хотіла замінити свою втрачену дитину мною, чи навпаки, повернути її з того світу (якого???) в замін мене. Я бачив це буквально, своїми 4х чи 3х річними очами. Як її пуста мармурова постать, стала гнучкою як змія і намагалась забрати мене.
Хто його тепер знає, була це парамнезія, чи реально по мене приходила леді зі світу де існує нуль, а мене захистило викатування яєчком від бабусі з Черкаської області.
Тут звичайно можна розгулятись в інтерпритаціях (хоча не особливо), але особисто мені дуже віддавало вайбіком Лаканівського "Реааааального", яке буквально крізь дірку, (на яку насправді хочеться клацати з самого початку, як тільки ти її помічаєш. Така собі реалізація цього потягу до "Реааального", до зламу світу і "світу", який тебе одночасно і бісить і манить.) вривається, абсолютно безпардонно і неочікувано в твоє життя і робить, щось що по зрозумілим причинам пояснити, чи навіть переказати не є можливим. І власне метафора з об'єктивним кампуктєром, який точно побачить, але точно не прийме/усвідомить/впустить/осистемить це "реальне" - працює супер чудово.
Спогади були написані, плюс мінус як Пруст пише про свої бажання цілувати симпатичних дівчат - що звичайно неймовірно висока оцінка стилю. Саунд дизайн чудовий. А оцей шрифт з тінню імба. Горизонт на фото трохи завалений)0)0)) Тому є над чим працювати далі. Дякую за гру!
Афігеть як же це було круто
Довго:
Болісно щирий техноспірітуалізм - жага підтвердження свого інтимного досвіду через ідеальну жижекіанську Машину Несвідомого, яка, на відміну від неідеальних людей, може сказати тобі - так, ти не божевільний, це було насправді. Але хто знає, як на саму машину вплинув би контакт з реальним несвідомим людини, не обмежений лише текстовим інтерфейсом. До цієї хаотичної безодні вона не готова.
Коротко: ахуй